продовження віршу ліни костенко чайка на крижині, ПЛІЗ ДУЖЕ ПОТРІБНО !!!

Дякую, але мені потрібно продовжити цей вірш своєю фантазією !

В цьому році зима не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? -- Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться, Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів. Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. Лід кришився, б’ючись об каміння берегове... І нарешті по Одрі -темній, широкій - На останній крижині самотня чайка пливе. - Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора... Ну, а що, як її підмиє вода весняна? Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? затріщить і відломиться... Піде вода кругами... - Дивна людино! Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?