Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця. Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя. Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя». Жанр: філософська лірика.Вірш медитативного характеру, витриманий у формі звернення поета до власної долі, що виступає тут як образ-персоніфікація. Літературний рід: лірикаМетафори: зерно неправди.Епітети: п'яний дяк, друг вбогий, нелукавий.