останній монолог Мавки

О не журися за тіло ясним вогнем засвітилось воноЧистим ,палючим як добре виноВільними іскрами вгору злетілоЛегкий пухкий попілецьЛяже вернувшися в рідну землицю.Стане початком тоді мій кінецьбудуть приходити люди вбогі й багатівеселі й сумнірадощі й тугу нестимуть меніїм промовляти душа моя буде.Я обізвуся до нихШелестом тихим вербової гілки,голосом ніжним тонкої сопілкисмутними росами з вітів моїхЯ їм тоді проспіваюВсе ,що колись ти для мене співав Ще як напровесні тут вигрававМрії збираючи в гаюГрай же,коханий,благаю!