Моя країна - Україна

Найсвятіше, що є у людини - Батьківщина і родина. Якщо б у мене був вибір народження, я б у Бога попросила народитися там, де зараз живу.

Я пишаюся тобою, моя Україно! З дитячих років я вбирала твої чудні образи, добрі казки і розлогі пісні. А такою багатою історією як у нас, може похвалитися не кожна держава.

Шевченко, Гоголь, Сковорода, Котляревський, Тичина - мені не вистачить паперу, щоб перерахувати всіх Твоїх великих письменників, поетів і художників. Людей, якими неможливо не пишатися, які підняли Тебе з колін.

Твоя неймовірно співуча мова передає всі тонкощі величезної незбагненної української душі, - моєї душі, Батьківщина! Хіба я можу замислюватися про майбутнє, не знаючи свого минулого? Воно не повинно бути забуте, воно в моїх генах, в моїй підсвідомості. Тебе, моя Країна, захищали мої предки, це вони заповідали мені любов до Тебе.

Твоє майбутнє, Україно, в руках нашої молоді . І це від нас залежить, щоб воно було світлим і великим. А ми, твої діти, будемо робити все можливе, щоб ти тільки процвітала.

Щоб не було війни, щоб матері сміялися від радості і щастя, а не плакали над трунами своїх синів!

Я звертаюся до вас, молоде покоління!

Історично Україна - міцна, сильна держава, і наше завдання - зберегти за нею цей статус. Ми повинні берегти Батьківщину, поважати її, дотримуватися законів нашої країни, оберiгати природу і шанувати її багату історію. Не дарма говориться в одному з прислів'їв, що " людина без Вітчизни - як соловейко без пісні".

На останок хочу поділиться з вами віршем М.Бакая про нашу Україну, який зачепив струни моєї душі, і сподіваюся не залишить вас байдужими, бо він чудово показує красу нашої країни і служить прекрасним прикладом любові до Вітчизни.

» Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.»