Леся Українка – Уста говорять: він навіки згинув! Аналіз вірша

Уста говорять: «Він навіки згинув!»

Рік написання:  1901 

Тема: згадки про втрачене кохання, страждання поетеси. 

Ідея: по при смерть, любов все таки залишаеться жити у серці. 

Головна думка: А серце каже: «Ні, він не покинув!».

Жанр: інтимна лірика.

Художні засоби:

епітети: струна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя.

метафори: серце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії.

порівняння: тремтить-бринить, немов сльоза гаряча.

риторичні

запитання: Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

оклики: «Тебе нема, але я все з тобою!».

епіфора: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!». 

символи: квіти - уособлення коханняⒶ.