Юмористичні Коломийки

Коломи́йки — традиційний жанр української фольк-музики і хореографії, — дворядкова народна пісня (співанка), кожен рядок якої має 14 складів з обов’язковою цезурою (паузою) після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.                      КоломийкиЧорні очі по обочі, сірі — по долині,Та ні в кому правди не є, лиш маленько в мині.Ой я, бідний сирітонька, на біду зістався,Поламали мама санки, я з печі спускався.Ой скрипочки із липочки, струни з прядевниці,Як заграю коло стола, чути до полиці.Казали ми кури пасти за стодолов в просі,Кури яйця погубили, я дістав по носі.Ой ішов я селом, селом, так ми було стидно,Несу курку під пахов, а ї хвостик видно.Ой ішов я до милої піпу запалити,Стрітили ня два леґіні, хотіли побити.Біда мені до милої, та й біда до піпи,Лиш би я міг здоровеньким додому добігти.Ой до гаю доріженька, до гаю, до гаю,Летить мати з макогоном: «Вернися, бугаю!»Летить мати з макогоном, тато з маківницев,«Ой де ти ідеш, бугаю?» — «Я йду за телицев».Ой прийшов я до дівчини, она пече пляцки,Як ми дала лопатою, аж єм поліз рачки.Ой прийшов я до Анночки так, як до ґаздині,Вона мене виправила спати межи свині.Ой дивися, дівчинонько, який я файненький,Маю носик, як цибулю, зате вус чорненький.Не бий, мати, Катерину, бий тую маленьку.Бо я тую Катерину візьму за миленьку.Порадьте ми, люди добрі, що маю робити,Є у мене три ґрейцарі, хочу ся женити.Та один дам гудакові, другий на горілку,А третій дам тому ґазді, що за ня дасть дівку.