що в баладе тополя реальне а що фантастичне?????

можеш еще помоч по этой теме

да

поделите текст баллады тополя на ччастини за змiстом дoберы до кожноi заголовок

не незнаю прости

Фантастичне і реальне в баладі Т. Шевченка "Тополя" (2)    Великий український поет Тарас Григорович Шевченко створив надзвичайно цікаву баладу «Тополя»,     яка глибоко вразила мою уяву. У творі майстерно переплітається реальне і фантастичне, знаходиться у гармонійному зв’язку і синтезує поетичний світ твору. І все ж таки треба розуміти і чітко розмежовувати аспекти реального і фантастичного, надреального.          До реальних подій відноситься загибель коханого у бою, тяжка печаль дівчини, яка марно чекає на нього:          Полюбила чорнобрива Козака дівчина.     Полюбила — не спинила,     Пішов та й загинув...     Не щебече соловейко     В лузі над водою.     Не співає чорнобрива.     Стоя під вербою;     Не співає, — як сирота,     Білим світом нудить.     Без милого батько, мати —     Як чужії люде.         У ті часи, про які йдеться мова у баладі, багато відважних козаків гинуло у битвах з турками й татарами, боронячи українські землі. Отже, не дивно, що коханого ліричної Героїні спіткала така ж трагічна доля. Не викликає подиву й бажання матері видати заміж доньку. Вона бажає щастя своїй дитині і тому пропонує їй багатого нареченого. Мати не помічає, як сильно страждає через це дівчина:          «Чого в’янеш, моя, доню?» —     Мати не спитала,     За старого, багатого     Нищечком єднала...     «Не хочу я пановати,     Не піду я, мамо!     Рушниками, що придбала,     Спусти мене в яму».         Усі ці обставини не виходять за межі реального.          Зовсім по-іншому сприймаються подальші події, які розгортаються у баладі. Коли дівчина приходить до ворожки і та, даючи закоханій чарівного зілля, вчить її магічному ритуалу, дія переходить у сферу фантастичну:          Ось на тобі сего дива!     Піди до криниці;     Поки півні не співали,     Умийся водою,     Випий трошки сего зілля —     Все лихо загоїть.     Вип’єш — біжи якомога;     Щоб там не кричало,     Не оглянься, поки станеш     Аж там, де. прощалась.     Одпочинеш; а як стане Місяць серед неба,     Випий ще раз; не приїде —     Втретє випить треба.         І нарешті зовсім незвичайна подія — перетворення дівчини на тополю після того, як чарівне зілля випила:          Зілля диво наробило —     Тополею стала.     Не вернулася додому.     Не діждала пари;     Тонка-тонка та висока —     До самсіі хмари.         Звичайно, у.реальному житті таке перетворення неможливе. Але поет дотримувався народнопоетичних традицій цього жанру. Як відомо, для балади характерні саме метаморфози, тобто перетворення людини у зв’язку із драматичними подіями на рослину, птаха або тварину.          Отже, Тарас Григорович Шевченко не лише створив надзвичайно цікавий й оригінальний твір, але й дотримувався народнопісенних традицій у зображенні реального й фантастичного.