Фантастичне і реальне в баладі Т. Шевченка "Тополя" (2) Великий український поет Тарас Григорович Шевченко створив надзвичайно цікаву баладу «Тополя», яка глибоко вразила мою уяву. У творі майстерно переплітається реальне і фантастичне, знаходиться у гармонійному зв’язку і синтезує поетичний світ твору. І все ж таки треба розуміти і чітко розмежовувати аспекти реального і фантастичного, надреального. До реальних подій відноситься загибель коханого у бою, тяжка печаль дівчини, яка марно чекає на нього: Полюбила чорнобрива Козака дівчина. Полюбила — не спинила, Пішов та й загинув... Не щебече соловейко В лузі над водою. Не співає чорнобрива. Стоя під вербою; Не співає, — як сирота, Білим світом нудить. Без милого батько, мати — Як чужії люде. У ті часи, про які йдеться мова у баладі, багато відважних козаків гинуло у битвах з турками й татарами, боронячи українські землі. Отже, не дивно, що коханого ліричної Героїні спіткала така ж трагічна доля. Не викликає подиву й бажання матері видати заміж доньку. Вона бажає щастя своїй дитині і тому пропонує їй багатого нареченого. Мати не помічає, як сильно страждає через це дівчина: «Чого в’янеш, моя, доню?» — Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала... «Не хочу я пановати, Не піду я, мамо! Рушниками, що придбала, Спусти мене в яму». Усі ці обставини не виходять за межі реального. Зовсім по-іншому сприймаються подальші події, які розгортаються у баладі. Коли дівчина приходить до ворожки і та, даючи закоханій чарівного зілля, вчить її магічному ритуалу, дія переходить у сферу фантастичну: Ось на тобі сего дива! Піди до криниці; Поки півні не співали, Умийся водою, Випий трошки сего зілля — Все лихо загоїть. Вип’єш — біжи якомога; Щоб там не кричало, Не оглянься, поки станеш Аж там, де. прощалась. Одпочинеш; а як стане Місяць серед неба, Випий ще раз; не приїде — Втретє випить треба. І нарешті зовсім незвичайна подія — перетворення дівчини на тополю після того, як чарівне зілля випила: Зілля диво наробило — Тополею стала. Не вернулася додому. Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самсіі хмари. Звичайно, у.реальному житті таке перетворення неможливе. Але поет дотримувався народнопоетичних традицій цього жанру. Як відомо, для балади характерні саме метаморфози, тобто перетворення людини у зв’язку із драматичними подіями на рослину, птаха або тварину. Отже, Тарас Григорович Шевченко не лише створив надзвичайно цікавий й оригінальний твір, але й дотримувався народнопісенних традицій у зображенні реального й фантастичного.