Характеристика Климка з повісті Григіра Тютюнника Климко

Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старiй матросцi, що була колисьголубою, а тепер стала сiра, та ще в дядьковiй Кириловiй дiжурцi. Тiйдiжурцi, як казав дядько, було "сто лiт", i не рвалася вона лише тому, щозашкарубла вiд давньо? мазути. Не брали ?? нi дощi, нi снiг, анi сонце.Пахла дiжурка паровозом. Уночi вона нахолоняла, а вдень аж димувала насонцi, пахла ще дужче i пекла плечi та спину.Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вiдколи осиротiв. Жили вони взалiзничному барацi при самiсiньких колiях. I коли мимо гуркотiв важкийешелон, барак теж нiби зривався з мiсця: двигтiли стiни, дрижала пiдлога,бряжчали шиби у вiкнах, а барак мчав i мчав. Потiм, коли ешелон даленiв,гуркочучи тихiше й тихiше, барак знову зупинявся i стояв, як i ранiш, iпiд вiкнами в нього знову цвiрiнчали горобцi.2.Климко й не боявся ночей, тому що барак майже нiколи не спав увесь. Уньому жило багато людей, всi вони працювали на станцi?, ходили на роботу iповерталися з не? хто коли, отож у барацi хтось та не спав. До того жстояв барак у такому веселому мiсцi, що його з усiх бокiв осяювали вогнi -зi станцi?, з вагоноремонтних майстерень та вiд шахти, - i вiн плив щоночiв тих вогнях, наче корабель у срiблястому морi.