Написати невелчкий твір продовження повісті "Маруся Богуславка"
Як ,на вашу думку могла скластися доля доля героїв ,якби вони одружились.
Срочноо

 Що на Чорному морі,На камені біленькому,Там стояла темниця кам’яная.Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,Бідних невольників.То вони тридцять літ у неволі пробувають,Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.То до їх дівка-бранка,Маруся, попівна Богуславка,Приходжає,Словами промовляє:«Гей, козаки,Ви, біднії невольники!Угадайте, що в нашій землі християнській за деньтепера?»Що тоді бідні невольники зачували,Дівку-бранку,Марусю, попівну Богуславку,По річах познавали,Словами промовляли:«Гей, дівко-бранко,Марусю, попівно Богуславко!Почім ми можем знати,Що в нашій землі християнській за день тепера?Що тридцять літ у неволі пробуваєм,Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,То ми не можемо знати,Що в нашій землі християнській за день тепера».Тоді дівка-бранка,Маруся, попівна Богуславка,Теє зачуває,До козаків словами промовляє:«Ой, козаки,Ви, біднії невольники!Що сьогодні у нашій землі християнській великоднаясубота,А завтра святий празник, роковий день великдень».То тоді ті козаки теє зачували,Білим лицем до сирої землі припадали,Дівку бранку,Марусю, попівну Богуславку,Кляли-проклинали:«Та бодай ти, дівко-бранко,Марусю, попівно Богуславко,Щастя й долі собі не мала, ЯЯк ти нам святий празник, роковий день великденьсказала!»То тоді дівка-бранка,Маруся, попівна Богуславка,Теє зачувала.Словами промовляла:«0й, козаки,Ви, біднії невольникиіТа не лайте мене, не проклинайте,Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,То буде мені, дівці-бранці,Марусі, попівні Богуславці,На руки ключі віддавати;То буду я до темниці приходжати,Темницю відмикати,Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».То на святий празник, роковий день великдень,Став пан турецький до мечеті від’їжджати,Став дівці-бранці,Марусі, попівні Богуславці,На руки ключі віддавати.Тоді дівка-бранка,Маруся, попівна Богуславка,Добре дбає,—До темниці приходжає,Темницю відмикає,Всіх козаків,Бідних невольників,На волю випускаєІ словами промовляє:«Ой, козаки,Ви, біднії невольники!Кажу я вам, добре дбайте,В городи християнські утікайте,Тільки, прошу я вас, одного города Богуславане минайте,Моєму батьку й матері знати давайте:Та нехай мій батько добре дбає,Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,Великих скарбів не збирає,Та нехай мене, дівки-бранки,Марусі, попівни Богуславки,3 неволі не викупає,Бо вже я потурчилась, побусурмениласьДля роскоші турецької,Для лакомства нещасного!»Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників3 тяжкої неволі,3 віри бусурменської,На ясні зорі,На тихі води,У край веселий,У мир хрещений!Вислухай, боже, у просьбах щирих,У нещасних молитвахНас, бідних невольників!