Моя улюблена справа. Твір-роздум

Я вважаю, що мати хобі, тобто заняття, яке дійсно подобається, дуже важливо. Мені пощастило: у мене є таке хобі. Я люблю… готувати їжу. Все б було гарно, але ж я хлопець. Чомусь вважається, що готувати їжу – це суто жіноча справа. Я цього не розумію, бо найбільш відомі шеф-кухарі – саме чоловіки.  

Тато і старший брат навіть жартували з цього приводу, доки тато мого товариша не підказав мені, що їм відповісти. Тата я спитав: «Тату, а ти на мамі одружився тільки тому, що вона борщ смачний варила?». А брату я нагадав, що він скоро вчитися поїде і жити буде у гуртожитку. Що він там буде їсти – локшину швидкого приготування три рази на день? Або, мабуть, маму покличе, щоб вона йому обіди готувала?  Більше ніхто з мого хобі не жартував, а щодо мами, так вона завжди раділа, що я куховарством цікавлюся. І їй допомога, і мені на майбутнє гарне вміння буде.

Вона мені завжди казала, що зайвих вмінь та знань не буває – життя непередбачуване, і ніколи не знаєш, що в житті стане в нагоді. Я з нею згоден. Може, я колись поїду в експедицію або у багатоденний похід, і хто нам там куховарити буде?

 До того ж, мені дуже цікаво робити звичні прості страви особливими - наприклад, до звичайного овочевого рагу додати незвичну суміш прянощів. Навіть просту гречану кашу можна зварити так, що за вуха від миски не відтягнеш! Я зазвичай вибираю прості рецепти, що не потребують багато часу та праці. В мене вже є кілька страв, які я готую дуже смачно, це навіть мама визнає.  Ось таке у мене не дуже звичне для хлопця хобі.