«О вітре, вітрило! Чому, господине, так сильно вієш ти? Чому мечеш ти хановськії стрілки На своїх легесеньких крильцях На моєї лади воїв?» Хто промовляє ці слова?

Ярославна рано плаче у Путивлі на забралі, мовлячи:

«О вітре, вітрило!

Чому, господине, так сильно вієш ти?

Чому мечеш ти хиновськії стрілки

на своїх легесеньких крильцях

на моєї лади воїв?

Мало тобі було вгорі під хмарами віяти,

леліючи кораблі на синім морі?

Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?»

     Ці слова промовляє Ярославна   (із "Слова о полку Ігоревім").