Буфетний гном у вірші — представник потойбічних добрих сил, здатних оберігати людину. Знайди підтвердження цієї думки у вірші.
Ти знаєш, у нашому домі,

в старому буфеті, давно

живе мій добрий знайомий —

старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп'ям,

а маму — малим дівчатком,

гукав пустунам: «Ай-яй!»,
слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,

золотить на свята сервізи.

Багріє його ковпачок

за склом серед вазочок різних.

Він любить какао пить,

смоктати м'ятні гостинці.

Так довго і солодко спить

в старій музикальній скриньці.

Навчився він чемних манер

в одної маркізи з фарфору.

Сказала маркіза: — Тепер

дружити із вами не сором.

Ви просто — франтом, хоча

втягніть у петлицю троянду.
І пройдо мене на чай

разом з цвіркуном-музикантом.

Століття, і друге, і третє, —

прислухайся! — чуєш? — завжди

клопочеться гному буфеті,

бурмоче, зітха, шарудить.

І тупа, і плямка в куточку,

І дзвонить в буфетні шибки.

І в довгі засніжені ночі

нашіптує дітям казки.

...гукав пустунам: «Ай-яй!»,слухняним давав шоколадки....І в довгі засніжені ночінашіптує дітям казки.