Любую басню Глебова на украинском.Желательно маленькую

Літаючи по дворах, ГаваШматок ковбаски добула;Хоч кажуть, що вона дурна роззява,А до крадіжки здатная була.От узяла та й полетіла,Щоб недалечко, у ярку,На самоті поснідать до смаку:Усе було, ще ковбаси не їла.«Спасибі,— думає,— розумним головам,Що в світі потрудились,Усячину робить навчились;Поміж людьми, як кажуть, добре й нам:Що-небудь можна роздобути».Не вспіла Гава носом ткнути,Аж і Лисичка тут стоїтьІ жалібно квилить:— Голубко-кумонько! Тебе я ждала-ждала,Аж плакала, як виглядала,Щоб голосочок твій почуть,Хоч на хвилиночку про горенько забуть…Ти, може, серденько, того й не знаєш,Як гарно, любо як співаєш —І соловейко так не втне…Розваж хоч трошечки мене! —Прийшлось роззявитись дурному горлу:— Кра! кра! — а ковбаса додолу,Лисичка хап — і у кущі мерщій,—Оддячила кумі своїй!Прокракала роззява, огляділась —Чортма куми і снідання нема…— А щоб ти,— каже,— подавилась,Лукавая кума!Прилащиться підлиза хоч до кого:Солодкії словаПриманюють великого й малого,—То вже така дурниця світова;Про се розумні знають люде,Та що ж ви будете робить:Хто маже — не скрипить,—Так, мабуть, і довіку буде.