написать 4 -5 байок глибова

Ластівка й ШулікаТрудяща Ластівка край берега літала,Земельку мокрую збирала,Щоб хатоньку собі зліпить,Щоб де було і їй, і діткам жить,Тихеньку долю веселити,І бога, і людей хвалити.Сидів Шуліка на вербіІ так до неї обізвався:— Дивуюсь я тобі,—Не раз я придивлявся,Усе ти між людьми і не боїшся їх,Пройдисвітів таких,Не тільки що під стріхою співаєш,Ще й у вікно літаєш…От хоч і я — не в тебе вдавсь,Шулікою на світі звуся,А лиха від людей набравсь,І зло бере, а все-таки боюся;Досадно стане хоч кому:Тобі привіт, мені — біда велика.—А та йому:— Я — Ластівка, а ти Шуліка;Я людям не чинила зла,Де не була,А ти подумай, пане-брате,Яке життя твоє завзяте:Ввесь вік курчат і пташечок хапав,Ні ласки, ні жалю не знав.Давно-давно мовляють люде:Що добренько роби, то добре й буде.Лев та МишаСтаренька Миша горювала:Їй ніде, бідній, було жить,Головоньки на старість прихилить;Сама собі по світові блукала…Діток нема: були колись —Теперечки по світу розбрелись,—Одним одна зосталась мати.Пішла вона звичайненько прохати,Щоб Лев в дуплі дозволив їй,Самотній та старій,Хазяйство завести маленькеБіля їх милості близенько.— Хоч сила всім страшна твоя,Хоч пан ти,— каже,— між панами,Та хто зна, що ще буде з нами:В пригоді, може, стану й я…— Хто? Ти? — Лев заревів.— Така погана?Мене, такого пана,Сюди задурювать прийшла?.Пішла!Бач, теревені розпустила!Тікай, поки ще ціла! —Злякалась Миша та притьмомПоміж травою, лопушкомЗ переполоху почухрала —Туди-сюди— й з очей пропала.Раз Лев пішов поживи розглядатьТа у тенета якось і піймався.Рвонув він раз — тенета не тріщать;Удруге, втретє — ні… Вже як не силкувавсяЯк не ревів,Як не вертів,А все-таки не вивертівсь — зостався.Прибігли люди, узялиЗв’язали бідного та й повезлиПо ярмарках в залізній клітціНа диво світові всьому(Видно, були німецькі митці!).Прийшлося гірко бідному йому…Згадав про Мишу, що вона казала,Та й дума плачучи: «Якби вона була,Загинути б мені, дурному, не дала;Тенета б всі попрогризала…І я б гуляв оце в зеленому гаю,Мов у раю…»А сам, сердешний, слізоньки ковтає:Є каяття, та вороття немає!Скажу я, люди добрі, й вам(До казки приказка годиться,Хоч і панам):Не плюй в колодязь: пригодитьсяВоди напиться.Лисиця й виноградПрибігла раз Лисичка у садок;Вподобавсь дуже їй привітненький куток —І гарно погулять, і любо подивиться,То тим, то сим там можна поживиться.Глядить —На тичках виноград висить,Густесенько, аж тички нахиляє.«От,— дума,— снідання смачне;Усяка ягідка неначе привітає,Неначе каже: їж мене».Та от біда яка: відкіль вона не гляне,Де не зопнеться — не достане;Облизує роток —Хоч би десяток ягідок.— Бач,— каже,— люди як хитрують,Неначе носом чують…—А на вершечку поравсь Горобець:Усюди він, проворний молодець,Примазаться уміє на дурничку,—На те вже вдавсь.Побачив він ЛисичкуІ зараз обізвавсь:— Здоровенька була, Лисичко!Поласуй з нами, молодичко!А виноград же то який!У вашому гаю не виросте такий!.—Лисичка думає: цвірінькало ти сучий,Без тебе знаю я…— Ні,— каже,— нам не йде,Кислючий-прекислючий —Оскома нападе! —Розсердилась вона і подалась додому,Жалкуючи, що бігла по-дурному.Так завидющий чоловікНа брехні верне свій язик;Чого не втне чи не достане —Усе погане.Вівці та СобакиОдин заможний господарНадумався Вовків злякати.«Що,— каже,— той вівчарСобак дві сотні назбирати!»Здається б, і гаразд було:Вовки полохать перестали,—Так друге лихо підросло:Свої Собаки шкодить стали.Аж жаль бере, як розказать:З Овечок перше вовну драли,А далі м’яса забажалиТа й ну щодня Овець качать.До осені звели отару…Зосталось, може, з пару,Та й тих упорали під темну ніч,Щоб більше не кортіло.На се коротка річ:Дурний порядок — дурне й діло.