Зру-бав хло-пець ка-ли-нонь-ку та зро-бив со-піл-ку,Ї-ї го-лос ка-ли-но-вий при-ча-ру-вав дів-ку.Ой ні-хто так не заг-ра-є, як І-ван, ве-се-ло,І-ван-ко-ву со-пі-лоч-ку чу-ти на все се-ло.Со-пі-лоч-ко ка-ли-но-ва, ма-ла та то-нень-ка.Чу-ю те-бе з по-ло-ни-ни, та-ка— сь го-лос-нень-ка.Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва, я-се-но-ве ден-це,Не со-піл-ка то-то гра-є, а люб-ко-ве сер-це.Ой де то-та со-пі-лоч-ка, де то-та, де то-та,Що ми зно-чі пи-ща-ла-ла ко-ло мо-го ро-та?В со-пі-лоч-ку ка-ли-но-ву а-бо із я-во-раЗа-гра-єш ми, мій ми-лень-кий, ко-ли бу-ду хво-ра.Ой бо-дай ся роз-ко-ло-ла со-пі-лоч-ка то-та,Що так сум-но со-піл-ка-ла ко-ло мо-го пло-та.Ой бо-дай ся роз-ко-ло-ла со-піл-ка вер-че-на,Че-рез то-ту со-пі-лоч-ку ход-жу зас-му-че-на.Ой заг-ра-ю у со-піл-ку та пів-кну в лис-то-чок,Вчу-є люб-ка, зро-зу-мі-є: йде ї-ї лю-бо-чок.Ой заг-ра-ю у со-піл-ку, заг-ра-ю, заг-ра-ю,Вчу-є ме-не мо-я люб-ка, що жи-ве на пла-ю.Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва з шість-ма во-рон-ка-миТвер-ду лю-бов із-чи-ни-ла, люб-ку, ме-жи на-ми.Со-пі-лоч-ка ка-ли-но-ва, з че-реш-ні об-руч-ки,Ой у люб-ка до со-піл-ки зо-ло-тень-кі руч-ки!