паспорт народної пісні «Ой не ходи Грицю».

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,  

Бо на вечорницях дівки-чарівниці!  

Котра дівчина чорні брови має,  

То тая дівчина усі чари знає.

У неділю рано зіллячко копала,  

А у понеділок пополоскала.  

Прийшов вівторок — зіллячко зварила,  

А в середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер — та вже Гриць помер.  

Прийшла п'ятниця — поховали Гриця.  

А в суботу рано мати дочку била:  

«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»

«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,  

Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!  

Нехай же не буде ні тій, ні мені,  

Нехай достанеться Гриць сирій землі!»

«Оце ж тобі, Грицю, я так і зробила,  

Що через тебе мене мати била!  

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —  

Із чотирьох дощок дубовая хата!»

Тема: розповідь про жорстоку помсту дівчини за зраджене кохання.  

Ідея : засудження зради в коханні.

Основна думка: зрада приводить до непоправних наслідків.  

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: літературна пісня.

Композиція

Експозиція:  «на вечорницях дівки-чарівниці».

Зав’язка: дівчина не може змиритися зі зрадою, «у неділю рано зіллячко копала».  

Розвиток подій: «у понеділок пополоскала» зілля, «прийшов вівторок — зіллячко зварила».

Кульмінація: «А в середу рано Гриця отруїла».  

Розв’язка:  потім мама била дочку, бо вона отруїла хлопця.  

Епілог: оправдання дочки перед матір'ю за свій непоправний вчинок.

Художні засоби.

Постійні епітети: «чорні брови», «сирій землі», «дубовая хата».

Епітет-прикладка: дівки-чарівниці.

Метафора: «нехай достанеться Гриць сирій землі».

Гіпербола: «…тая дівчина усі чари знає»  

Звертання: «не ходи, Грицю, …», «…ти, доню,….», «Ой мамо, мамо,…», «Нащо ж .., мамо, …»  

Пестливі слова: зіллячко.

Оклики: «…бо на вечорницях дівки-чарівниці!»  

Анафора:

«Нехай же не буде ні тій, ні мені,  

Нехай достанеться Гриць сирій землі!»

Рефрен (повтор) : «Оце ж тобі, Грицю,…».

Кількість строф – десять.

Вид строфи: двовірш.

Рими:  вечорниці – чарівниці, має – знає, копала – пополоскала, зварила – отруїла, била – отруїла, має – кохає, мені – землі, зробила – била, заплата – хата.

Римування: паралельне (АА)

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,  

Бо на вечорницях дівки-чарівниці!

Пафос: трагічний.

Настрій: сумний.

Думки, що навіює пісня: «зрада приносить нещастя»,  «помста - ворог умінню пробачати», «покарання повинно мати міру».

ІІ варіант пісні.

ОЙ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ.

Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,  

Бо на вечорницях дівки чарівниці,  

Солому палять і зілля варять,  

Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.

Тамта одная чорнобривая,  

То чарівниця справедливая!  

І чарівниця, і зілля знає,  

Тебе, Грицуню, заздрісно кохає!

У неділю рано зілля копала,  

У понеділок пополоскала;  

А у вівторок зілля варила.  

В середу рано Гриця отруїла.

Прийшов же четвер, Гриценько умер,  

Прийшла п'ятниця, поховали Гриця;  

Сховали Гриця близько границі,  

Плакали за ним всі молодиці.

І хлопці Гриця всі жалували.  

Чорнобривую всі проклинали;  

Нема й не буде другого Гриця,  

Що 'го зігнала з світа чарівниця!

В суботу рано мати доню била:  

«Нащо ти, доню, Гриця отруїла?  

Не зналась того, що зілля уміє?  

Що Гриць сконає, нім когут запіє?»

«Ой, мати, мати! Жаль ваги не має, —  

Най ся Грицуньо у двох не кохає!  

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:  

Із чотирьох дощок темная хата!»