Кобзарем ми називаэмо Т. Г. Шевченка, бо кожний свiй вiрш i поему,вiн присвячував украi'нському народу.З любов'ю i нiжнiстю вiн оспiвував матiр i пророкував свiтле майбутнэ нашiй Украi'нi:I на оновленiй землi,Врага не буде,супостата,А буде син,i буде матиI будуть люди,на землi. Ось тому "Кобзар" нашого Тараса став важливою книгою для багатьох украi'нцiв,а його вiршiвишитi на рушниках.Я часто перечитую твори палкого поета-патрiота... Найбiльше з його творiв ,менi подобаэться вiрш (на вибiр)Реве та стогне Днiпр широкий.Це спогади ,що грiли серце крiпака.Якi прекраснi кольори зображуэ Т. Григорович,коли говорить про рiднiмiсця. В цьому вiршi купа захоплюючих емоцiй!