будь який вiрш Тараса Шевченка

Ой три шляхи широкії  

Докупи зійшлися.  

На чужину з України  

Брати розійшлися.  

Покинули стару матір.  

Той жінку покинув,  

А той сестру. А найменший  

Молоду дівчину.  

Посадила стара мати  

Три ясени в полі.  

А невістка посадила  

Високу тополю.  

Три явори посадила  

Сестра при долині…  

А дівчина заручена –  

Червону калину.  

Не прийнялись три ясени,  

Тополя всихала,  

Повсихали три явори,  

Калина зов'яла.  

Не вертаються три брати.  

Плаче стара мати,  

Плаче жінка з діточками  

В нетопленій хаті.  

Сестра плаче, йде шукати  

Братів на чужину…  

А дівчину заручену  

Кладуть в домовину.  

Не вертаються три брати,  

По світу блукають,  

А три шляхи широкії  

Терном заростають.

Думи мої думи…"

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?...

За карії оченята,

За чорнії брови

Серце рвалося, сміялось,

Виливало мову,

Виливало, як уміло,

За темнії ночі,

За вишневий сад зелений,

За ласки дівочі...

За степи та за могили,

Що на Україні,

Серце мліло, не хотіло

https://maximum.fm/novini_t2