твір на тему " моя улюблена поезія Лесі Українки " давня весна"
СРОЧНОО!!!!50 БАЛЛОВ

Весна нікого не залишає байдужим. Весни чекають як дива. І в пам'яті зазвичай залишаються найбільше ті події, які відбувалися навесні. Розквіт природи після зимової сплячки, буйне цвітіння садів... Здається, що й у житті має щось статися, щось змінитися. Тільки не для дівчинки, прикутої хворобою до ліжка.

Все ожило, усе загомоніло —

Зелений шум, веселая луна!

Співало все, сміялось і бриніло,

А я лежала хвора й самотна.

Ліричну героїню вірша Лесі Українки "Давня весна" огорнули безрадісні думки. Усім весна дарує радість і приносить подарунки. Ось тільки їй не придбала ніякого подарунка, забула весна про самотню хвору дівчинку. Однак на те вона й весна, щоб будити не лише сплячу природу, а й силу духу у хворому тілі. В душі ліричної героїні прокинулися надія, радість від весняної днини і сподівання на одужання. Вона зрозуміла, що і їй весна приготувала подарунок — можливо, ще більш знаковий, ніж іншим:

Ні, не забула! У вікно до мене

Заглянули від яблуні гілки,

Замиготіло листячко зелене,

Посипались білесенькі квітки.

Леся Українка з дитинства була сильною дівчинкою, здатною за допомогою сили волі подолати сумні думки, пов'язані з хворобою. А весна лише допомогла впоратися із сумним настроєм.

Моя душа ніколи не забуде

Того дарунку, що весна дала;

Весни такої не було й не буде,

Як та була, що за вікном цвіла.

Все життя талановитої поетеси було справжнім подвигом у подоланні власної недуги, яскравим злетом до високості, прагненням до здійснення мрій:

Хотіла б я піснею стати

У свою хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати,

Щоб вітер розносив луну.

Вона навіть не підозрювала, що все її життя та її безсмертна поезія і справді стали піснею для України, для українського народу.