Нужно предумать план до єтого текста
ДУБ
На першу сотню літ росте на пагорбі коренастий дуб із розлогим, покрученим, мов пальці в старої працьовитой людини, гіллям. Він міцно вчепився в землю товстим корінням, й жодному вітрові, здається, несила гойднути його сонцем обсмалений, дощами й морозами покарбований стовбур.
Час добряче подзьобав кору велетня, блискавкою скосило крону, а внизу, поблизу землі, виникло чимале дупло. Саме це дупло й завдавало найбільшу небезпеку дубові.
Розкошували в ньому деревоточці, а що міг дуб зробити? Стогнав, сердешний, від безсилля, опускав додолу гілля від горя невтішного.
Але не минула радість і нашого дуба. Летів улітку бджолиний рій, сів перепочити на гілку, а тут дупло. Далі бджоли не полетіли, оселилися в ньому. Швиденько почистили, зайвину з нього викинули. Затишно стало, сухо. А там, де сухо, немає місця деревоточцям. Деякі з них, хотіли проникнути в дупло, так де там: хазяї і на поріг не пустили. Трохи згодом бджоли обжилися, меду наносили. Довго їм дупло за вулика правило.