стислий переказ вогник в степу

Кожного дня головному герою Павлу та його друзям — трьом Василям доводилося долати дев'ять кілометрів лісовою дорогою, щоб вчасно дістатися училища. Цей шлях був легшим, коли вони йшли разом. Час пролітав непомітно, а дорога здавалася не такою вже й далекою. Часто на них чекали несподівані пригоди, наприклад, довго їм кортів абрикосовий сад діда Штокала: «…ідучи в училище й назад, ми дивимося на Штокалові абрикоси такими очима, що дід кам'яніє посеред садка — довгий, сухий, сивий — і свариться на нас пальцями». І, коли вони вже наважилися на крадіжку, господар сам пригостив їх абрикосами. Повною протилежністю став вчинок шофера Фріца, коли одного разу Павло проспав і опинився один на один із засніженим шляхом. Його перестрів вовк і надією на порятунок була машина, яка раптово з'явилася на шляху. Але шофер не зупинився, щоб підібрати хлопця, однак Павлу вдалося схопитися за машину. Шофер, помітивши хлопця, вирішив вчинити жорстоко і свідомо, коли хлопець мав злізти, натиснув на педаль газу, щоб юнак впав. Таким вчинком він мало не вбив хлопця. Павло сильно забився і знепритомнів. Його знайшла жінка і повідомила майстра з училища, де навчався Павло. Його товариші вирішили неодмінно помститися за невинно постраждалого друга, вся група була біля нього у таку страшну мить. Але що було далі можна тільки здогадуватись, адже на цьому повість і обривається.