мораль до Гадюки і ягня​

Ответ:

Під дубом у гаю жила Гадюка,

Непросипуща злюка:

Усе було сичить-сичить,

Щоб кого-небудь укусить.

Мале Ягнятко там гуляло;

Скік-верть, сюди-туди —

Та якось під той дуб і доскакало,

Не сподіваючись біди...

Гадюка кинулась та й укусила,—

От так, як бач,

Безвинного занапастила.

Ягнятко в плач,

А потім на травицю впало:

—  Ох, за що ж, за що? — простогнало...

А бісова Гадюка знов сичить:

—  Щоб тут гулять не сміло!

Ти, може, затоптать мене хотіло,

Вас треба вчить! —

Ягнятко більше не озвалось...

На світі нажилось, награлось...

Затихло... спить...

Колись і між людьми чимало

Таких ягнят попропадало.

Тепер гадюкам час сказать:

Минулися вже тії роки,

Що розпирали боки,—

Дай, боже, правді не вмирать!

[1864 — 1872]

Объяснение: