какая основная мысль?


Десь у клубі виступав
Лектор із столиці.
Вчив людей, як піднести
Урожай пшениці.
Як з’ясована була
Істина остання,
Лектор звично запитав:
- В кого є питання?
- - До трибуни підійшла
- Тітка Василина.
- - - Ви, пожалуста, скажіть,
Що це за бобина?
Взяв бобину вчений муж,
Довго роздивлявся:
От так штука, от улип…
От тобі й попався..
Витер хусточкою злак,
В рот до зуба суне,
Раз куснув, а потім ще –
Та убік як плюне!
- Що за витівки такі? -
- - Грім на тітку мече. –
- Що ви тичете мені?
- - Це ж драже овече!..
- Тітка дивиться в лице,
- - Сміх її аж трусить:
- - Що то вчений чоловік!
Що не дай розкусить… ​

Основна думка: не завжди треба шукати сенс або рішення самостійно, щоб не розчаруватись, достатньо лише запитати у когось про це, якщо хтось це знає. Або шлях до вирішення питання лежить на поверхні, але ми його не помічаємо. ( Я так вважаю, мої думки можуть не співпадати з дійсністю, або з думками вчителя)