"Крила" - це вірш Ліни Костенко, в якому вона поєднала глибокий зміст з художньою формою, використовуючи ритм та мелодію.Перша строфа починається з декламації, яка співзвучна з ритмом серця: "Танцюй, моя душе, і нехай цей танець Буде для тебе духовним притулком". Тут ми бачимо ритмічну повторюваність звуків "Тан-цюй" та "ду-ше", що створює враження танцювального руху.Далі, у другій строфі авторка використовує повільнішу мелодію та ритм, щоб передати глибоку тугу та печаль: "Серед тисячі зірок у синім небі, Хто більш, хто менш, мерехтить і згасає...". Тут ритм дещо сповільнюється, що надає тому печальний та меланхолійний настрій.У третій строфі вірша ритм знову стає більш жвавим, він наближається до тактів вальсу: "Тихо вальсують зорі в безмежжі висот, Вальсують і мріють, що знову зігріти...". Тут ми можемо почути чітке повторення ритму у рядках, яке нагадує крокування у вальсі.У цілому, ритмомелодика вірша "Крила" змальовує широкий спектр емоцій та настроїв, використовуючи різноманітні ритми та мелодії, які підсилюють ефект і враження від прочитаного.