Написати твір-есе на тему "Мій Шевченко". Мета твору: актуалізація пам'яті про поета-борця, пророка, великого Кобзаря України Тараса Шевченка та значення його ролі в закладанні духовних основ української нації як важливого чинника консолідації суспільства у боротьбі проти гноблення українців ,за незалежність держави і право української нації на самовизначенняТвір має бути написаним ВІД ДУШІ , ПОВ'ЯЗАНИМ з сьогоденням. НА ПОЧАТКУ бажано ВИКОРИСТАТИ прислів'я або цитату з твору. ВЖИТИ вставні слова або вставлені конструкції. Даю 50 баллв ​

"Ніколи не забуду, Шевченку любий", - таке прислів'я знають всі українці. І це не випадково, адже Тарас Григорович Шевченко - це особлива постать в нашій історії, символ національного відродження та боротьби за свободу.

Мій Шевченко з'явився в моєму житті ще з дитинства, коли моя бабуся повчала мене його вірші. Я щоразу захоплювалася його майстерністю та глибиною змісту. А наші з бабусею розмови про роль поета в боротьбі за незалежність України запалили в мене вогонь патріотизму та пошани до наших національних героїв.

Спогади про Шевченка супроводжують мене в подальшому житті. Його твори завжди були поруч зі мною у важкі моменти, він надавав мені силу й натхнення. А коли я зрозуміла його особистість та політичні погляди, зрозуміла, що він тим самим мій національний герой, а не тільки просто письменник.

Шевченко залишив нам не тільки незабутні твори, а й важливий еталон громадянської позиції. Він був не тільки митець, а й борець за права українців та їх гідне місце в світі. Його пророчі слова про згоду та єдність нашої нації є актуальними і донині.

Мій Шевченко - це символ нашої національної гідності. Він відкрив мені нові погляди на світ, навчив бути сміливою та пильною до всього, що відбувається навколо. Його творчість та боротьба за нашу свободу мотивують мене до дії, допомагають не зупинятися на досягнутому та боротися за кожну перемогу своєї країни.

Вік Шевченка уже давно минув, але його спадок живе у серцях українців. І якщо ми хочемо, щоб наша нація мала майбутнє, то маємо пам'ятати нашого поважного Кобзаря та слідувати його прикладу. Бо як казав сам Шевченко: "Народ не вмирає, поки жива його мова". Тож нехай його слова залишаються з нами назавжди.