Поема «Катерина» Т. Шевченка є яскравим зразком романтичного характеру твору, оскільки в ній зображено емоційно-пристрасну подорож титульного героя. Катерина — скромна селянка, яка закохується в багатого поміщика, але її кохання нерозділене, оскільки він одружується з іншою. Романтичні ідеали індивідуалізму та свободи самовираження очевидні в Катерині, яка кидає виклик очікуванням суспільства, висловлюючи своє кохання відкрито й пристрасно. Її хоробрість і рішучість слідувати своєму серцю також характерні для романтичного типу. У поемі Шевченко за допомогою потужних образів, яскравих описів природи, символіки передає напруженість переживань Катерини. Її кохання до землевласника порівнюють із полум’ям, яке горить у ній, а біль відторгнення — до бурхливого моря.