Предмет:
Українська літератураАвтор:
lucy62Ответ:
Объяснение:
У тиші своїх думок і почуттів, коли небо вкрите мерехтливими зірками, коли світ спить у височенні ночі, ми мовчимо. Мовчимо так, що тільки вітер знає наші слова, що линуть у безмежну темряву, ніби магія, що несе їх скрізь.
Так, хай вороги не чують наших слів, не відчують наші думки, але наші дії промовлять голосніше за будь-які слова. Вони нехай знають, що наша мова — це мова мирна, мова мудрості і віри у краще майбутнє. Ми не знаємо слова "піддаватися", наша воля непохитна, як гори, що стоять у найсильніший шторм.
Мовчимо ми, але наша мова — це мова турботи, мова співчуття й любові. Вороги можуть тільки припустити, які слова ми знаємо, але ніколи не здогадаються, якою силою ми їх несемо у серцях своїх. Нехай вони слухають наше мовчання — воно звучить, мов мелодія вільності, що не заглушиться жодним грізним громом.
Автор:
erinq1ylДобавить свой ответ
Предмет:
Українська моваАвтор:
alfredОтветов:
Смотреть
Предмет:
ЛитератураАвтор:
humbertoОтветов:
Смотреть