Образ Рахіри із повісті Земля

"Лінива до розпуки, пленталася цілими днями бездільно по селу, балакаючи так оглядаючи все, що впадало їй в очі, особливо ж дріб, або ставала там, де газдині білили полотна, щоб опісля, при відповідній нагоді, з одного або другого затягнути незамітно під пахву". " Сором нам робиш, Саво! Ти любиш дівчину пусту, що на неї ні один порядний хлопець не глядить, що її ніхто порядний за жінку не візьме. Вона погана волошка, циганка. Дивися на її зуби і на її рот! Як клубку з м`яса стоять їй в лиці! Чи вона чим причарувала тебе7 Дивися, яка вона погана! Чоло волоссям заросло, а очі, як у чорниці або у голодної собаки.