Вороні бос послав шмат сируЯк бонус за роботу щируНа торзі. Раптом, як колись,Сир в неї вирвав Хитрий Лис,Що «кришував»пташині ринки.Ковтнула наша Гава слинкиТа й призамислилась стара,Часи колишні пригадавши,Коли обрізки сиру завшеМогла знайти в кутку двора.І кряче Псу:— Збіднів смітник!Чи люд уже не їстьскоромне,Чи економіка у нихЗанадто стала економна?— Немов не знаєш, —мовив Пес(Бо нині мудрі псимандрівні), —Що сир тепер делікатесТакий, що й крихтаварта гривні!———Не лише в гав нема готівкиНа сир, та прикро,що «навар»Зберуть із сиру не корівки,А переробник та гендляр.\