найти и прочитать стих ...взавiйну нiч знезвiданих дорiг

Андрій Малишко   В завійну ніч з незвіданих доріг, Від злих заграв і переправ жорстоких, Мене тривожать дальні голоси Живих і мертвих, знаних і забутих; З обличчями, притертими, як пил, З корінням рук, з півкулями зіниць, В пороховім завзятті, як в надії, Ті голоси вплітаються вночі У дерево, в невкриту сизу воду, І спопеляють камінь жаром слів, І спопеляють серце. — Не забув?                    Не кинув нас на муку і розпуку? Вставай, іди! — І я встаю, мов клен,                      Пронизаний очима й голосами...