Шпак і ГоробецьПрийшла весна, і у місто прилетіли шпаки. серед них був один Шпак, який повертався у це місто вже втретє, тобто він був вже дорослим солідним шпаком. Прилітає він до своєї шпаківні, а вона зайнята! Бачить Шпак, що з отвору його шпаківні нахабно виглядає Горобець.- Гей, Горобцю, це ж моя шпаківня! Я тут вже два роки поспіль пташенят виводив! - каже Шпак.- Але ж я перший її помітив і зайняв, - каже Горобець. Тому тепер це буде мій дім... ой! - Горобець не втримався і впав у отвір домика.- Ось бачиш, Горобцю, завеликий для тебе мій дім. Тобі у ньому незручно буде, - каже Шпак.- Незручно, проте безпечно - сумно каже Горобець. Ти ж знаєш, як нам, горобцям, важко знайти безпечне місце для гніздечка. І ворогів у нас багато: і ворони, і сойки, і коти...Замислився Шпак. З одного боку, і домика свого шкода, а з другого - Горобця теж шкода. Що ж робити?І тут Шпак згадав, що неподалік у парку бачив гарнесеньке дупло - високо від землі, майже непомітне, безпечне. Йому воно дуже сподобалося, але замале воно для шпака. А для горобця - те, що треба.Розказав Шпак Горобцю про це дупло, показав його, і Горобець погодився, що там йому буде краще. Шпак повернувся у свою шпаківню, Горобець почав вити гніздечко на новому місті, і обидва були задоволені. І потім вони товаришували: віталися та іноді приходили один одного у гості - побазікати про життя своє пташине.