основні ознаки української літератури доби Ренесансу

Ренесанс (від латинського renascor — відроджуюсь) — епоха, що прийшла на зміну Середньовіччю; епоха, коли відроджувалося західноєвропейське мистецтво і література. Ренесанс спочатку виник в Італії, а потім поширився у Європі у ХІV–ХV сторіччях.  Основною  рисою мистецтва Ренесансу було повернення до античних зразків. Повертається античний ідеал краси, особлива увага звертається на людську особистість як таку, її цінність. Поширюються гуманістичні ідеї, світогляд людей поступово звільнюється від середньовічних догм. У цей час європейська література творилася переважно латинською мовою. В укріїнській літературі того часу теж панувала латина, але деякі твори писалися книжною староукраїнською, старослов’янською та польською мовами.  До України Ренесанс дійшов пізно і не охопив усіх видів мистецтва. Ренесанс існував в Україні у ХVІ ст. як  естетична течія, яка злилася з українським бароко на початку ХVІІ ст. Найскладніша проблема для кожного періоду — вироблення власного літературного стилю — так і не була розв’язана. Серед найвідоміших представників українського літературного ренесансу були: Павло Русин, поет, що писав латинською мовою, письменник Себастіан Кльонович, що писав польською, та письменник, теолог та проповідник Петро Скарга.