твір-роздум про вірність рідному краєві.

Людина народилась у тій країні,де живуть її батьки. З дитинства привчалася розмовляти на рідній мові,вчила традиції цієї країни. З часом почала розуміти,що це рідні краї,де завжди чекають. Я вважаю,що людина не повинна відмовлятися від того,до чого привчали її багато років. Знехтувати мовою,традиціями,звичаями це безглуздо і соромно.Ти повинен з гордістю прожити на тій землі,де тебе ростили,любили,піклувалися. І з гордістю померти,віддавши себе цій землі,тим самим подякувати їй за все корисне,що вона для тебе зробила.Может немного переделать.