Байки Євгена Гребінка
Одну чи дві

ГАЙ ДА СОКИРИ БАЙКА Є. ГРЕБІНКИПо Гаю темному туга велика ходить,Сокири й Топори затіяли войну,Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить;Война ся навела на дерево суму;Дуби задумались, осики затремтіли,І клен гнучкий і в'яз із лиха вниз нагнувсь.Аж ось Сокири В Гаю забрязкотіли,І дуб найстарший усміхнувсь. «Не бійтесь! — він гукнув,— того я і жахався,Як з Топорищами сі навісні прийдуть, Аж дерев'яний рід заліза одцурався! Без дерева вони самі нас да не втнуть, От-то було б... але— нехай йому абищо, Якби з Сокирами прийшли і Топорища,Тогді-то був би нам капут».І справді, скілько тут Сокири ні бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стялиІ тільки де-не-де що кору пописали Да і додому з тим пішли.