Збірка "зів'яле листя" знаходить відгук у кожному серці

Трагедія закоханого серця у збірці І. Франка «Зів'яле листя» Шкільні твори1896 року вийшла третя Франкова поетична збірка — лірична драма «Зів'яле листя». Вона розподіляється на три цикли — «жмутки». Усі вірші трьох «жмутків» об'єднуються однією ідеєю — глибоким, але нерозділеним, нещасливим коханням. Перший «жмуток» присвячений оспівуванню кохання, та з'являються перші нотки смутку: Що щастям, спокоєм здавалось, Те попелу тепла верства; Під нею жаги і любові Не згасла ще іскра жива. Ліричний герой вже починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої: Не буду гасити! Най бухає грішний огень! І серце най рветься, та вільно най ллється Бурливая хвиля пісень! Герой марить своєю обраницею: «Не знаю, що мене до тебе тягне...», «За що, красавице, я так тебе люблю...» Дівчина відмовила юнакові, для нього це страшний удар: Не надійся нічого! Чи ти знаєш, Що ті слова — найтяжчая провина... Ліричний герой захоплений глибоким коханням, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія — з відчаєм. В останньому вірші першого «жмутку» — «Епілог» автор пише: Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання! Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання. Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стежками. Другий «жмуток» містить перлини інтимної поезії — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» Тут почуття песимізму і печалі дедалі зростають: Як почуєш вноч�.....