науковый твир на тему антонимы

  Антоніми – є словами однієї й тої ж частини мови, які за значенням протиставляються один одному. Основою антонімії є наявність у значенні слова якоїсь якісної ознаки, що може збільшуватися або зменшуватися, або ж доходити до протилежного. Через це в антонимические відносини можуть вступати не всі слова.     Антоніми можна розділити на два типи: утворені від різних корінь або разнокорневые (білий – чорний, жити – умирати, добре – погано) і однокореневі (прийти – піти, минуле – небилиця). Однокореневі антоніми звичайно утворяться за допомогою префіксів.     Антонімами можуть бути імена іменники (день – ніч, батьківщина – чужина, молодість – старість), імена прикметники (хоробрий – боягузливий, гарячий – холодний, свій – чужий), дієслова (розцвітати – в’янути, наближатися – віддалятися, поспішати – баритися), прислівника (легко – складно, смішно – смутно, сюди – туди).      Антоніми широко використовуються як образний засіб мови в художній літературі, у публіцистиці, у розмовному мовленні. Дуже багато прикладів дає усна народна творчість, особливо прислів’я й приказки: слово – срібло, а мовчання – золото, як гукнеться – так і відгукнеться, не було б щастя, так нещастя допомогло.