Настала весна, квіти почали розцвітати, а серед них і ромашка. Ось одного сонячного ранку підлітає метелик до запашної ромашки й каже:- Привіт ромашко ! - Привіт ! відповіла вона тихим, сумним голосом.-Ти чого така сумна ? запитав метелик с посмішкою на обличчі.- Я сумна бо не маю друзів, товаришів с ким би я могла пограти та розважитися в цей прекрасний сонячний день. тихо відповіла вона.- Зрозуміло, а давай я стану твоїм другом, буду кожного дня прилітати до тебе, будемо разом гратись й милуватися красою природи.- Так, я згодна давай дружити.Прилітай до мене завтра зранку й проведемо увесь день разом.- Добре, до завтра.Бувай !- Бувай!І полетів метелик до себе додому, а зранку як вони й домовлялися вони знову зустрілися і грали увесь. Ось так друзі знайшли одне одного.