зкласти казку про лісову школу 

Жив-був Їжачок. Він був маленький, кругленький, сірого кольору, з гостреньким носиком і чорними очицями-гудзиками. На спині у Їжачка були справжнісінькі колючки. Але він був дуже добрим і ласкавим. А жив Їжачок в школі.Так, в самій звичайній школі, де було багато дітей, яких навчали мудрі вчителі. Як він сюди потрапив, Їжачок і сам не знав: може бути, якийсь школяр приніс його для «живого куточка» ще крихітним, а може, він і народився в школі. Скільки Їжачок себе пам'ятав, він завжди згадував шкільні дзвінки, теплі руки дітей, смачні частування та уроки ...Дуже подобалося Їжачку, як проходили уроки. Разом з дітьми Їжачок вчився читати, писати, рахувати, вивчав і інші предмети. Звичайно, це було непомітно для людей. Їм здавалося: бігає Їжачок, радіє життю. А Їжачок мріяв ...І мріяв він про те, що, коли виросте, стане вчителем і зможе навчити своїх лісових друзів всьому, що вміє і чого навчився сам у людей в школі.Ось Їжачок став дорослим, і прийшла пора здійснитися його мрії. Лісові мешканці побудували справжню школу, в якій навчатимуться зайчата, лисенята, вовченята, мишенята та інші звірята. Учитель-Їжак готував клас до прийому першокласників. У світлій кімнаті стояли столи, стільчики. На стіні висіла дошка, на якій можна писати крейдою. Їжак приніс підручники - книжки з картинками, які допоможуть навчити писати, рахувати.Сорока принесла в Лісову школу блискучий дзвінкий дзвіночок.- Навіщо ти принесла в школу якусь іграшку? - Запитав у Сороки Сторож-Крот. - Адже вшколі не грають, а вчаться!Сорока важливо відповіла:- Мене Їжак попросив. Я буду відповідати за дзвінки.- А навіщо нам дзвонити? Школа ж не пожежна машина! - Здивувався Крот.- Ех, ти нічого про школу не знаєш! Якщо дзвенить дзвінок - значить, пора на урок. А якщо на уроцідзвінок, значить, пора відпочити, дружок! - Затріщала Сорока.- Почекай, Сорока, поясни мені ще разок. Якщо хлопці прийдуть до школи, то, почувши дзвінок, побіжать на урок?- Так, тільки не побіжать, а підійдуть до столиків, будуть чекати початку уроку, - відповіла Сорока.- Це вірно! - Підхопив Їжак. - Саме так роблять дійсні школярі.- Так наші хлопці-звірята можуть і не знати ці правила? - Захвилювався Крот.- Прийдуть до школи і дізнаються! - Знову затріщала Сорока.- Так, - підтвердив Їжак, - дізнаються, як стати школярем, як правильно писати, рахувати і багато іншого.Їжак, Кріт і Сорока затихли. У Лісовій школі було тихо і свіжо. В очікуванні першокласників дерева на шкільному подвір'ї причепурилися і шелестіли своєї жовто-червоним листям. Здавалося, що вони теж розмовляють.- Пора, пора! - Оголошує всьому лісу клен.- У школу, в школу! - Шепоче берізка.

Жив-був Їжачок. Він був маленький, кругленький, сірого кольору, з гостреньким носиком і чорними очицями-гудзиками. На спині у Їжачка були справжнісінькі колючки. Але він був дуже добрим і ласкавим. А жив Їжачок в школі.Так, в самій звичайній школі, де було багато дітей, яких навчали мудрі вчителі. Як він сюди потрапив, Їжачок і сам не знав: може бути, якийсь школяр приніс його для «живого куточка» ще крихітним, а може, він і народився в школі. Скільки Їжачок себе пам'ятав, він завжди згадував шкільні дзвінки, теплі руки дітей, смачні частування та уроки ...Дуже подобалося Їжачку, як проходили уроки. Разом з дітьми Їжачок вчився читати, писати, рахувати, вивчав і інші предмети. Звичайно, це було непомітно для людей. Їм здавалося: бігає Їжачок, радіє життю. А Їжачок мріяв ...І мріяв він про те, що, коли виросте, стане вчителем і зможе навчити своїх лісових друзів всьому, що вміє і чого навчився сам у людей в школі.Ось Їжачок став дорослим, і прийшла пора здійснитися його мрії. Лісові мешканці побудували справжню школу, в якій навчатимуться зайчата, лисенята, вовченята, мишенята та інші звірята. Учитель-Їжак готував клас до прийому першокласників. У світлій кімнаті стояли столи, стільчики. На стіні висіла дошка, на якій можна писати крейдою. Їжак приніс підручники - книжки з картинками, які допоможуть навчити писати, рахувати.Сорока принесла в Лісову школу блискучий дзвінкий дзвіночок.- Навіщо ти принесла в школу якусь іграшку? - Запитав у Сороки Сторож-Крот. - Адже вшколі не грають, а вчаться!Сорока важливо відповіла:- Мене Їжак попросив. Я буду відповідати за дзвінки.- А навіщо нам дзвонити? Школа ж не пожежна машина! - Здивувався Крот.- Ех, ти нічого про школу не знаєш! Якщо дзвенить дзвінок - значить, пора на урок. А якщо на уроцідзвінок, значить, пора відпочити, дружок! - Затріщала Сорока.- Почекай, Сорока, поясни мені ще разок. Якщо хлопці прийдуть до школи, то, почувши дзвінок, побіжать на урок?- Так, тільки не побіжать, а підійдуть до столиків, будуть чекати початку уроку, - відповіла Сорока.- Це вірно! - Підхопив Їжак. - Саме так роблять дійсні школярі.- Так наші хлопці-звірята можуть і не знати ці правила? - Захвилювався Крот.- Прийдуть до школи і дізнаються! - Знову затріщала Сорока.- Так, - підтвердив Їжак, - дізнаються, як стати школярем, як правильно писати, рахувати і багато іншого.Їжак, Кріт і Сорока затихли. У Лісовій школі було тихо і свіжо. В очікуванні першокласників дерева на шкільному подвір'ї причепурилися і шелестіли своєї жовто-червоним листям. Здавалося, що вони теж розмовляють.- Пора, пора! - Оголошує всьому лісу клен.- У школу, в школу! - Шепоче берізка.