Коли батьки розлучилися, Сашкові було вісім років. Коли мама вдруге вийшла заміж — йшов одинадцятий. Коли вперше зникли мамині сережки і з’ясувалося, що взяв їх Сашко, вітчим його не покарав. Він розумів, що хлопчина, втративши монополію на маму, у такий спосіб висловив свій протест. Вітчим почав шукати до підлітка підхід і, як тоді здавалося, знайшов. Вони подружилися.

Ще через рік Сашко вкрав у дворі велосипед. Хлопця поставили на облік у міліцію.

Після того, як народилась Оленка, сімейні тривоги притлумились. Як з’ясувалось, ненадовго. Через півроку Сашко попався на крадіжці магнітофона. Тоді ж з’ясувалося, що він обікрав ще й рідну бабусю, повикидавши через вікно її золоті прикраси. Усе вкрадене хлопець продав за безцінь, а гроші витратив на ... комп’ютерні ігри.

Сашка показали психіатрові. Відхилень той не спостеріг і порадив улаштувати хлопця на роботу, мовляв, зароблені працею гроші він витрачатиме обачно.

З профтехучилища на цей час Сашко вже був відрахований за прогули. Його прилаштували у вечірню школу й прилучили до торгівлі журналами. Зароблені за три місяці гроші Сашко витратив на ... комп’ютерні ігри.

Після виснажливих багатогодинних комп’ютерних «стрілялок» додому з комп’ютерного клубу повертався Сашків двійник з осклянілим поглядом. Жодні умовляння не допомагали.

Батьки відчували, що з Сашком коїться щось погане. Вони стежили, щоб він не залишався у квартирі сам, ховали гроші й цінні речі. На лихо, передчуття справдились.

...Зайшовши до кімнати, мати побачила, що до горлечка сестрички (Оленці щойно минув рік) Сашко приставив ніж. Хлопець наказав матері сісти на стілець і клейким скотчем обплутати собі ноги. Потім звелів завести руки за спину і вже сам прив’язав їх до стільця. Знявши з матері золотий ланцюжок з хрестиком, він пішов.

Мати подзвонила на роботу чоловікові, той — у міліцію. Сашка відшукали дуже швидко: він сидів перед монітором у комп’ютерному клубі.

Перед судом хлопець пройшов курс лікування у психіатричній клініці. Його лікували від «психологічної залежності та хворобливого потягу до віртуальних комп’ютерних ігор». На суді Сашко пояснив, що залякування матері ножем спланував заздалегідь, оскільки не бачив іншого способу одержати гроші на ігри. Хлопця було засуджено до трьох років позбавлення волі з відстрочкою на два роки.

Після того, що трапилось, Сашка цураються і мати, і вітчим. Бабуся не хоче про нього навіть чути. Хлопець живе сам у квартирі, яку колись залишив йому рідний батько. Утримує себе сам, працюючи вантажником. Живе надголодь, увесь вільний час проводячи за ... комп’ютерними іграми.

Цей трагічний «комп’ютерний» випадок, як виявилось, не є унікальним. Занурення дітей і підлітків у віртуальний електронний світ спостерігається дедалі частіше. Не стривожити це не може.

Про негативний вплив комп’ютерів на людей давно вже йдеться в медичній літературі. Як приклад аутизації (відчуження, заглиблення у внутрішній світ) описується явище, коли людину перестає цікавити все навколо і вона поринає у світ віртуальний. Психіатри давно говорять про комп’ютерний психоз. Спілкування з комп’ютером заступає недужому.все: стосунки з родиною, друзями, навчання і роботу.

Підлітків, захоплення яких комп’ютером можна вважати патологічним, щороку більшає і в Україні. «Найзацикленіших» виявляють у військкоматах під час медичного обстеження. їх вирізняє зовнішня емоційна стриманість, відсутність інтересу до будь-чого, крім комп’ютера. Проте їхня обізнаність з технікою до непристойності поверхова.

Чому підліток утікає зі світу реального у віртуальний? Причини бувають різні. Підліток зі слабкою психікою вбачає у комп’ютері старшого друга, котри́й над ним не збиткуватиметься. Інший сприймає розумну машину як могутній інтелект, з котри́м цікаво змагатися. Дехто ховається від сімейних незгод. Когось у віртуальну прірву зіштовхує невлаштованість нашого життя. «Комп’ютерна наркоманія» — один з наяскравіших виявів соціопатії.

Суть наркоманії — психофізична залежність. У таких підлітків справді розвивається така залежність від комп’ютера. Проте термін «комп’ютерна наркоманія» — не науковий. Медики вживають інший — «комп’ютерний психоз».

Мабуть, пора бити на сполох з приводу нового різновиду залежності — комп’ютерної. І то не лише батькам, учителям і медикам...


______________________________________
Чи згодні вм з висновками автора? Напишіть йому листа у якому висловіть своє бачення порушеної проблеми

     Доброго дня, шановний авторе!

     Пише вам учениця 10 класу Петренко Марія. Щойно прочитала Ваш текст, у якому Ви торкнулись питання комп’ютерної залежності. Дійсно, на сьогоднішній день комп’ютерна залежність – один із нових різновидів залежностей. У випадку, який описується в тексті, не можна звинувачувати лише хлопця Сашка.

     Мабуть, мати не була близькою зі своєю дитиною, не приділяла їй достатньо уваги. У неї був новий чоловік, маленька дитина, які потребували її любові та турботи. Через це старший син змушений був шукати собі нового друга, яким і став для нього комп’ютер. Комп’ютерна залежність – це велика проблема, але кожна проблема починається, перш за все, з родини.  Шановний авторе, я дуже вдячна Вам за такий текст. Адже він підштовхнув мене до нових роздумів над нашим досить складним життям.

     З повагою Марія.