допоможіть скласти оповідання на любу тему

БрехняВесна.Позеленівші листки дерев де-не-де попадали від сильного нічного вітру.Сонце вже встало,але хмарки його трішки прикривало.Та це не завадило потрапити промінцям до моєї кімнати,які лоскочуть мої ноги,з яких зпала ковдра.З самого ранку в мене передчуття,що день буде гарним,сонячним,незабутнім!З цими думками я встала,підійшовши до вікна,відчинила його і слухала,як десь,у далечі пташки насвістували вже знайому мені мелодію.Ох!Які спогуди про дитинство мені навіювали ці насвістування!І з посмішкою про добрі згадки,я напровлялася до кухні,аби поїсти,а потім,можливо,вийти на вулицю з друзями.Після сніданку я зателефонувала Олесі,донька моєї тітки:-Привіт!-,мовила я так безтурботно,так щиро.-Привіт..-,буркнула вона і продовжила,- А чи не соромно тобі телефонувати мені після того що ти зробила??Я здивувалась!Адже Олесі я ще змалку нічого поганого не робила!-Але ж..Я тобі нічого не зробила..У відповіть я чула лише гудки..Набравшись духу,я осмілилась потелефонувати тітці.Вона точно мала знати,що сталося.-Алло!-, мовила тітка.-Алло..Тітко Олено?Вибачте...-,я так і не встигла договорити..-Це ти!Олеся мені все розповіла.Скажи мені,дитино,навіщо ти розказала всім,що Олеся ніби закохалася?Ще й сказала,що вона закохалась в того,хто їй симпатизує найменше!-Але я нічого токого не говорила!Розмову ми закінчили.Як потім вияснилось,дівчинка яка це сказала недолюбляла нас обох і хотіла нас розсварити.Е ні!Дружба сильна.А правда завжди спливе!