Як він ішов!Струменіла дорога,Далеч у жадібні очі текла.Не просто ступали -Співали ноги,І тиша музику берегла.Як він ішов!Зачарований світом,Натхненно і мудро творив ходу -Так нові планети грядуть на орбітиЗ шаленою радістю на виду!З шаленим щастям і сміхом гарячим,З гімном вулканним без музики й слів!Як він ішов!І ніхто не бачив,І ніхто від краси не зомлів.В землю полускану втюпився кожен,Очі в пилюці бездумно волік…Раптом - Шепіт поміж перехожих:- Що там?- Спіткнувсь чоловік…Одні співчували йому убого,Інші не втримались докорять:- Треба дивитись ото під ноги,Так можна голову потерять…Трохи в футбола пограли словами,Обсмакували чужу біду.А він знову йшов.І дивився прямо.І зновуНатхненно творив ходу!