скласти діалог дискусійного характеру на тему "що дає нам інтелігентність"

- Інтелігентна людина... інтелігенція... Такі складні поняття. Що дає право вважати ту або іншу людину інтелігентом?

-Я вважаю, що у першу чергу це коректна поведінка.

-Так, це правильно. Але, як визначити інтелегентна людина чи ні, якщо у різних колах спілкування про неї говорять по різному? На роботі вихваляють за вічливість та пунктуальність, а дома навіть не ймуть віри таким чуткам...

-Інтелегентна людина повинна бути коректною при будь-яких обставин. І ще я думаю, ерудованість людини теж визначає рівень її інтелегентності.

-Ні, це спірний фактор, інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.

-Тоді можливо про інтелегентність потрібно судити за великими вчинками людини?

-Знову таки ні, нтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.

-Ось ми з тобою вже самі вступили в суперечку... Та знаєш? Я зрозумів, що інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю!