Помогите и мне.............написати продовження "дума про марусю богуславку"

Що на Чорному морі,            На камені біленькому,            Там стояла темниця кам'яная.            Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,            Бідних невольників.            То вони тридцять літ у неволі пробувають,            Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.            То до їх дівка-бранка,            Маруся, попівна Богуславка,            Приходжає,            Словами промовляє:            «Гей, козаки,            Ви, біднії невольники!            Угадайте, що в нашій землі християнській за день            тепера?»                         Що тоді бідні невольники зачували,            Дівку-бранку,            Марусю, попівну Богуславку,            По річах познавали,            Словами промовляли:            «Гей, дівко-бранко,            Марусю, попівно Богуславко!            Почім ми можем знати,            Що в нашій землі християнській за день тепера?            Що тридцять літ у неволі пробуваєм,            Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,            То ми не можемо знати,            Що в нашій землі християнській за день тепера».            Тоді дівка-бранка,            Маруся, попівна Богуславка,            Теє зачуває,            До козаків словами промовляє:            «Ой, козаки,            Ви, біднії невольники!            Що сьогодні у нашій землі християнській великодная     субота,            А завтра святий празник, роковий день великдень».            То тоді ті козаки теє зачували,            Білим лицем до сирої землі припадали,            Дівку бранку,            Марусю, попівну Богуславку,            Кляли-проклинали:            «Та бодай ти, дівко-бранко,            Марусю, попівно Богуславко,            Щастя й долі собі не мала, Я            Як ти нам святий празник, роковий день великдень            сказала!»            То тоді двка-бранка,            Маруся, попівна Богуславка,            Теє зачувала.            Словами промовляла:            «0й, козаки,            Ви, біднії невольникиі            Та не лайте мене, не проклинайте,            Бо як буде наш пан турецький до мечеті від'їжджати,            То буде мені, дівці-бранці,            Марусі, попівні Богуславці,            На руки ключі віддавати;            То буду я до темниці приходжати,            Темницю відмикати,            Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».            То на святий празник, роковий день великдень,            Став пан турецький до мечеті від'їжджати,            Став дівці-бранці,            Марусі, попівні Богуславці,            На руки ключі віддавати.            Тоді дівка-бранка,            Маруся, попівна Богуславка,            Добре дбає,—            До темниці приходжає,            Темницю відмикає,            Всіх козаків,            Бідних невольників,            На волю випускає            І словами промовляє:            «Ой, козаки,            Ви, біднії невольники!            Кажу я вам, добре дбайте,            В городи християнські утікайте,            Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава            не минайте,            Моєму батьку й матері знати давайте:            Та нехай мій батько добре дбає,            Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,            Великих скарбів не збирає,            Та нехай мене, дівки-бранки,            Марусі, попівни Богуславки,            3 неволі не викупає,            Бо вже я потурчилась, побусурменилась            Для роскоші турецької,            Для лакомства нещасного!»            Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників            3 тяжкої невоі,            3 віри бусурменської,            На ясні зорі,            На тихі води,            У край веселий,            У мир хрещений!            Вислухай, боже, у просьбах щирих,            У нещасних молитвах            Нас, бідних невольників!