"Прощання на пероні"- Ох, як це сумно.- Що саме?- Та хіба ти не розумієш? Зараз ми проводимо останні хвилині, розмовляючи друг із другом, а потім ти застрибнеш у цей потяг та поїдеш з рідного містечка далеко-далеко, і тільки вітер матиме змогу наздогнати тебе.- Невже ти вважаєш, що я не повернуся сюди? Ми ж із тобою обов'язково зустрінемося, як тільки закінчиться моя невелияка подорож.- Але коли ти зможеш повернутися?- Сестричко моя, я скоро приїду назад, додому, ти й не встигнеш оком кліпнути.- У наступний раз я поїду з тобою, добре? Мені так буде спокійніше.- Гадаю, наші батьки тоді почнуть хвилюватися удвічі більше, ніж зараз, хоча це звичайнісінька поїздка, а втішити їх буде нема кому.- Тоді, може, ми поїдемо всі разом?- Добре, добре, це буде гарна сімейна пригода. Але зараз мені вже потрібно бігти, щоб не запізнитися. Я дам вам знати, коли приїду, щоб ви не хвилювались. - Буду чекати. Щасти тобі, братику.- До зустрічі. Я люблю вас.