Осінь, увійшовши в свої права, повелась спочатку
суворо. Здавалось, все чогось хмурилась сльозилась, а потім пом’якшала.
Очистилось небо від хмар. По густій блакиті вийшло гуляти золоте сонце. Воно не
гріло по-літньому, але золотило дерева, вкриваючи кожен листочок витонченими
мережками, голублячи його.
Соколиний бір тепер золотився,
багрянів, палав холодним полум’ям. Кожен ранок він готував все нові і нові візерунки, додавав гарячих
фарб.
Такого чудового ранку хлопці знов
зібралися в Соколиному бору. За минулі дні вони встигли багато чого зробити,
тому в лісі у них був тепер свій притулок, бо за кілька днів і ночей вони
побудували чудову землянку. Її покрівля була зрівняна з землею і так
замаскована, що нізащо не побачиш.