Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-преда-леку, погуркуючи та поблискуючи, накочувалася гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи.

І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила із себе першу стрілу-блискавицю. І раптом ліс охнув від жаху — так по ньому вдарило згори.

Аж тоді прокинувся у своєму дуплі сич-громовик. Прокинувся, заворушив крильми, видряпався з дупла і пішов по гілці сухого береста вгору та вгору, сонно поводячи сюди-туди головою. Дощ мив йому маленькі гострі вушка, спинку та крила і лоскотав клинчик хвоста. Краплі води котилися по кривому дзьобові і скапували вниз. Сич повів очима в один бік, у другий — ніде ані пташини, ані дрібної миші — й подумав спогорда й похмуро: «Боягузи! Жевжики!»

Блискавиці пролітали йому над самісінькою головою, громи котилися по його спині й розбивались об неї на грошенята. А сич дивився у спину вітрові та синьо-чорній хмарі й реготдв. Йому ще й ще хотілося громів і блискавиць, що жили у хмарі, йому ще й ще хотілося дощової купелі. Але тут визирнуло молоденьке сонечко й сказало сичеві: «Годі! Зась!» Він перестав реготати й, відчувши в очах різь, заплющився.

Він так і до дупла пішов по гілці — заплющений. Перед дуплом, на порозі своєї хижі, сич струснув із себе краплі дощу і повільно, вайлувато побрався на постіль із пір’я та сухого листя. СКЛАСТИ ПЛАН

1) шум природи.2) усе стихло!3)як прокинувся у своєму дуплі сич-громовик.4)як блискавиці пролітають над головою.5)що сказало сонечко?6) так і пішов заплющений по гілці.