Впр 136 продовжити казку вживаючи дієслова теперешнього часу

  Раненько Дзвiночка бачить хлопчик, вiн зворушуэться красою квiтки. Вiн не може вiдвести очей вiд Конвалiи. Хлопчик простягаэ руку, щоб зiрвати квiтку.

  А квiтка йому шепоче:

 -Хлопчику, навiщо ти хочеш мене зiрвати?

 -А ти менi дуже подобаэшся. Ти дуже гарна, - каже хлопчик.

 -Добре, - зiтхаэ Дзвiночок Конвалiи. - Зривай. Тiльки перед тим, як зiрвати, кажи, який я гарний.

 Дивиться хлопчик на Дзвiночок Конвалiи. Квiтка справдi чудова. Вона схожа на ранкове небо, й на блакитну воду ставка, й ще на щось дивовижно красиве. Хлопчик все це вiдчуваэ, але висловити не може.

 Вiн стоить бiля Дзвiночка Конвалiи, зачарований красою квитки.

 -Рости, Дзвiночку, - тихо шепотить хлопчик.