Скласти казку про сороку

Жила у лісі сорока. Вона вважала себе дуже привабливою, тому часто дивилася в річці на своє зображення. А, коли літала у містечко неподалік, видивлялась себе у блискучих речах.Лісові мешканці зробили її поштаркою, бо стільки новин, як сорока, ніхто більше не знав. Та й літала вона швидко.Та от біда, іноді, коли у сороки не було ніяких новин, вона їх просто вигадувала.Тому в зайчика іноді відпадали вуха, а лисиця губила свій хвостик, коли поверталася з полювання.Небилиці сорока розповідала все частіше, тому якось всі звірі і птахи зібрались на нараду.- Треба її провчити, - сказав ведмідь.Він був найстаршим, тому давно вже головував на зборах.- А як? - спитали зайці.Сіренькі вже й самі почали вірити, що їхні вушка повідпадають, тому притримували їх передніми лапами.- Що сорока любить найбільше? - спитав їжачок.Його всі поважали за розум.- Ми знаємо! - закричали руденькі білочки. - Найбільше сорока береже свій гарний хвіст.- Пропоную за кожну небилицю, яку вона розкаже, виривати з хвоста сороки пір'їнку.- Всі згідні? - спитав ведмідь. - Якщо не перестане розповідати дурниці, залишиться без хвоста.Сорока якраз підлітала до галявини, де зібрались усі лісові мешканці.- А ви чули, що рак щуку ущипнув. Бідна щука навіть з озера втекла...І тут поштарка відчула, що хтось потяг її за хвоста.У лапі лисиці залишилась пір'їна.- За що?Ведмідь розказав сороці про рішення звірів.Але лісова поштарка не сильно переймалась: пір'я на хвості багато, а небилиці вона розповідає рідко.Так і продовжувалося лісове життя. Тільки деколи хтось зі звірят тягнув сороку за хвоста.Того сонячного ранку поштарка якраз летіла до міста за новинами.Але її відображення у річці було якесь інакше. Сорока опустилася нижче, і побачила, що на хвості у неї залишилась лише одна пір'їна.З того часу лісова поштарка розповідала лише правдиві новини. Аїї хвіст за кілька місяців знову став гарним.