казка про прислівник

Річковий володар (Казка проприслівник)Річковий володар (Казка проприслівник)Тимко прийшов додомусердитий і ЗЛІСНО кинув свійпортфель, що той ВИСОКО підлетівУГОРУ і ТРОХИ не попав у кота, якийТИХО спав на килимі.«То й що, що я не вивчив тоговірша про ПРИСЛІВНИК», - думавТимко. «Мені це НЕЦІКАВО»! ВінБІГОМ вискочив на двір і ЛЕДВЕ невскочив у миску з холодною водою,яку бабуся приготувала для прання.- Тимко! Ти ДАЛЕКО? –ГУЧНО гукнула бабуся.- На річку, - відповівхлопчина НА БІГУ.Хлопець ЗОВСІМ забув, що наЗАВТРА він повинен будерозповідати вірш НАПАМ’ЯТЬ, боВЧОРА вчителька нагадала Тимкові,що запитає його. Річка булаНЕДАЛЕКО, але хлопчик біжав ТАКШВИДКО, що СКОРО втомився іпішов ПІШКИ. Він РІШУЧЕ розсувавлистя очерету і НЕЗАБАРОМопинився на містку, з якого рибалкиЗАВЖДИ закидали вудки і рибалили.Тимко КОРОТКО підкачав штанини іопустив ноги у воду. Ногам булоТРОХИ ПРОХОЛОДНО, але сонцеЛАГІДНО зігрівало все НАВКОЛО іхлопець НАВІТЬ подумав: «Можепоплавати?» Але РАПТОМ, ЛІВІШЕ віднього, він побачив якісь кола наводі, і НАВІТЬ трохи злякався.Придивився КРАЩЕ, аж бачить, щотам на дні, у воді, ПРЯМО під йогоногами відбувається щось дивне.Кого побачив Тимко у воді, вінЗРАЗУ не зрозумів. Чи то був якийсьводяний володар чи підводний пан…Але ЗВІДУСІЛЬ до нього почалиспливатися водні мешканці. Рибипливли ШВИДКО, равликиПОВІЛЬНО повзли по пісковому дну,раки й раченятка пересувалисьЗАДКИ. Ще було БАГАТО змій, п’явокта жаб. Здавалось, що все водянецарство зібралось для чогосьважливого.Водяний володар почав своюпромову:- ТОРІК, ми з вамизбирались тут, щоб зробити таку жважливу справу, яку ми будеморобити і зараз.Тимко сидів на своєму містку ібоявся поворухнутись. Він УВАЖНОслухав, що казав водяний пан.- Так от, -продовжував він. – Минулого літами РЕТЕЛЬНО зібрали все сміття, якебуло в нашій річці. Але сміттяз’явилося ЗНОВ. Хто його кидаєсюди? – ОБУРЛИВО висловлюваврічковій володар.Тимкові стало соромно, бо вінРАЗОМ із своїми друзями ЧАСТОжбурляв у річку камені, пляшки,мотузки та інше сміття.Водяні мешканці почалиТУРБОТЛИВО збирати все що булозайве в річці. Вони СТАРАННОскладали все в великі лантухи ізбирали далі. А річковий панПИЛЬНО слідкував за робітниками.Коли все ДБАЙЛИВО зібрали, панподякував усім і сказав, що всіможуть пливти по своїх справах. Асам він НЕСПОДІВАНО виплив наповерхню і з’явився біля містка, десидів Тимко.Тимко СМІЛИВО встав. Вінозирнувсь НАВКРУГИ, як-ніби тошукав чиєїсь допомоги чипідтримки.- Не бійся, - ПРИВІТНОпосміхнувсь водянийздоровань.- Чого мені боятися, -Тимко ПРЯМО дивився нарічкового пана, який бувПОРУЧ.- Це ти ЗАВЖДИ кидаєшсміття в річку? Це ПОГАНО!– вже СУВОРО сказав він.- Та я…, - якось ЖАЛІБНОпочав Тимко.- БІЛЬШЕ не кидай!- Та не буду.- А віршик вивчи, -здивував річковийволодар.Хлопець не вірив своїм очам івухам. «Може це мені все здається?»Він МІЦНО заплющив очі, а коливідкрив – нікого не було, лише наводі то ТУТ, то ТАМ було видномаленькі та великі кола.Прийшовши додому Тимкоприйнявся НАПОЛЕГЛИВО вчити тойвіршик. Хлопчик повторював йогоДВІЧИ, ТРИЧИ, БАГАТО разів. Йомубуло СКЛАДНО та ВАЖКО, але вінНАПЕРЕКІР самому собі вивчив йогоДУЖЕ ГАРНО. І ЗРАНКУ, ще неЗОВСІМ прокинувшись, ТимкоСПРОСОННЯ розповів собі тоговіршика і був ДУЖЕ задоволений.