1. Відокремленими називаються члени речення, які

а) передають ставлення мовця до ним висловлюваного;

б) відносяться до одного й того слова в реченні й відповідають на одне й те саме

питання;

в) виділяються за змістом і інтонаційно.

2. Відокремлюватися можуть:

а) підмет, присудок, обставина;

б) підмет, присудок, означення;

в) додаток, означення, обставина.

3. Відокремлюються обставини,

а) виражені прислівниками у формі вищого та найвищого ступенів порівняння;

б) виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами та

іменниками із словами незважаючи на, при навявності, на випадок;

в) виражені іменниками, вжитими з прийменниками.

4. Означення, виражене дієприкметниковим зворотом, відокремлюється в реченні:

а) Скидають кайдани здавен занімілі, неволею гнічені люди. (Б.Грінченко.);

б) І пахне раннім сонцем і медком земля, легким серпанком оповита. (Д.Луценко.);

в) Ти бачиш схований у надрах світ. (М.Доленго.).

5. Відокремлюються уточнювальні додатки, виражені іменниками зі словами

а) біля, коло, між, поза, перед, проти;

б) крім, опріч, зокрема, особливо, за винятком, всупереч, на відміну, замість;

в) відповідно до, згідно з, залежно від, додатково до.

6. Відокремленим уточнювальним членом речення ускладнене речення:

а) Ген за мальвами хата виплива з далини. (П.Перебийніс.);

б) А там, на автостраді, летючі зорі фар. (Р.Лубківський.);

в) Заживу непишно, небагато на баштані в тихім курені. (М.Руденко.)